Новини компанії

Заступник директора Юридичного бюро Марина Єгорова, прийняла участь у семінарі на тему «Правове регулювання земельних відносин в Україні».

Доповідачі семінару:

1. Кальніченко А.Г. – екс-начальник юридичного управлянні  Держземагенства України, фахівець з розробки нормативно-правових актів в сфері земельного законодавства;

2. Кобилянський В.А. – один з авторів Земельного кодексу України, адвокат, фахівець-практик в галузі земельного права;

3. Гончар Л.Я. – суддя Вищого адміністративного суду України;

4. Куценко А.С. – керівник регіонального філіалу Центру Державного земельного кадастру;

5. Царьов Д.В. – Начальник Держземінспекції України.

На семінарі було розглянуто наступні питання:

-  загальні питання про землю (види земель; порядок виокремлення частини землі в самостійну земельну ділянку;  цільове призначення та використання земельної ділянки; адреса земельної ділянки; кадастровий номер земельної ділянки, види земель, тощо)

-  особливості законодавчого регулювання набуття права власності на земельні ділянки;

-  особливості законодавчого регулювання набуття та переходу права оренди земельної ділянки;

-  новий порядок зміни цільового призначення земельної ділянки;

-  новий порядок реєстрації права власності на землю в 2013 р.

-  судова практика в земельних спорах;

-  повноваження Дерземінспекції при проведенні перевірок порядку використання та охорони земель.

Зокрема, розглядався порядок оформлення переходу права оренди земельної ділянки державної чи комунальної форми власності до особи, що набула у власності житловий будинок, будівлю або споруду, розташовану на орендованій земельній ділянці.

Так, відповідно до ч. 3 ст. 7 ЗУ «Про оренду землі» до особи, якій перейшло право власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій земельній ділянці, також переходить право оренди на цю земельну ділянку. Договором, який передбачає набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, припиняється договір оренди земельної ділянки в частині оренди попереднім орендарем земельної ділянки, на якій розташований такий житловий будинок, будівля або споруда.

На практиці проходить значний проміжок часу між припиненням договору оренди земельної ділянки із відчужувачем будинку, будівлі або споруди та укладенням договору оренди із новим набувачем, що впливає порядок сплати орендних платежів.

Для прискорення процедури отримання права оренди земельної ділянки новим набувачем будинку, будівлі або споруди Кальніченко А.Г. рекомендує укладати тристоронню  Додаткову угоду до існуючого Договору оренди,  якою змінити сторону Договору оренди на підставі відчуження минулим орендарем будинку, будівлі або споруди.

Розглядалася законодавча можливість оформлення права користування частиною  земельної ділянки загального користування  під прибудовами до багатоповерхових житлових будинків.

На практиці органи місцевої влади досить часто наполягають на укладенні договору оренди земельної ділянки, що знаходиться під прибудовами до багатоповерхових житлових будинків. 

Кальніченко А.Г. наголосила, що такі дії органів місцевої влади є незаконними, оскільки прибудинкова територія є неподільною, тому отримати в оренду її частину неможливо.

Способом оформлення права користування частиною такої прибудинкової території є укладення із власником (відповідною радою) або користувачем (ЖЕКом) договору сервітуту.

Розглядалося питання законності стягнення земельного податку із підприємств, що володіють нежитловими приміщеннями на верхніх поверхах багатоповерхових житлових будинків, та здійснюють в них підприємницьку діяльність.

Кальніченко А.Г. наголосила, що сплачувати земельний податок є необхідним. Розмір земельного податку розраховується пропорційно площі нежитлового приміщення згідно до вимог законодавства.

Натомість Кобилянський В.А. відзначив, що для нарахування земельного податку відсутня база та об’єкт оподаткування.

Розглядався новий порядок реєстрації прав на землю, що вступить в силу з 2013 р.

 З 2013 р. державній  реєстрації підлягатиме право на землю, що виникає, а не договір, на підставі якого виникає право на землю.

Нотаріуси отримають повноваження реєструвати перехід права на земельну ділянку.

У випадку, коли угода посвідчуватиметься нотаріально, нотаріус реєструватиме перехід  права на землю, однак за умови, що первинне право на  земельну ділянку вже було зареєстровано. 

Однак для вчинення зазначених вище дій нотаріус повинен отримати ключі доступу до реєстраційних баз.

Кальніченгко А.Г.  звернула увагу, що права на землю, які виникли до 01.01.2013 р. будуть чинними на майбутнє, та не підлягатимуть обов’язковому внесенню до реєстраційних баз даних.

Права на землю будуть вноситись до реєстраційних баз даних або за бажанням власника (користувача) земельної ділянки, або при реєстрації переходу прав на земельну ділянку.

Підіймалися проблеми визначення місця знаходження земельної ділянки (в межах населеного пункту чи за межами населеного пункту), що має істотне значення для визначення органу – розпорядника землею.

Кобилянський В.А. зазначив, що для уникнення можливих судових спорів із органом-розпорядником землі у разі невірного визначення місця розташування земельної ділянки, його встановлювати на підставі землевпорядної документації, яка визначає межі населеного пункту.

Було проведено аналіз ЗУ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, щодо вдосконалення процедури відведення з 07.12.2012 р. земельних ділянок та зміни їх цільового  призначення» №5395-УІ, що набирає чинності 07.12.2012 р.

Зокрема, Законом №5395-УІ скасовується обов’язок власника земельної ділянки, отримувати від органів державної влади або місцевого самоврядування погодження на розроблення проекту землеустрою для зміни цільового призначення земельної ділянки.

З 07.12.2012 р. власник земельної ділянки, який бажає змінити цільове призначення земельної ділянки, має право без будь-яких дозволів замовити відповідний проект землеустрою, та надати його, із необхідним пакетом документів на затвердження до відповідного органу державної влади або місцевого самоврядування.

Однак, слід мати на увазі, що оплата проекту землеустрою вважатиметься комерційним ризиком власника земельної ділянки, оскільки розроблений проект не є обов’язковою передумовою погодження зміни цільового призначення земельної ділянки.

Розглядався порядок розмежування земель державної та комунальної форми власності, встановлений ЗУ «Про внесення змін в деякі законодавчі акти України стосовно розмежування земель державної та комунальної форми власності», від  06.09.2012,  № 5245-VI, що вступить в дію  з 01.01.2013 р.

З моменту вступу в силу даного Закону землі державної та комунальної власності в Україні вважатимуться розмежованими.

1. Землями комунальної власності відповідних територіальних громад вважатимуться:

а) земельні ділянки:

- на яких розташовані будівлі, споруди, інші об'єкти нерухомого майна комунальної власності відповідної територіальної громади;

- які перебувають у постійному користуванні органів місцевого самоврядування, комунальних підприємств, установ, організацій;

б) всі інші землі, розташовані в межах відповідних населених пунктів, крім земельних ділянок приватної власності та земельних ділянок, зазначених у підпунктах "а" і "б" пункту 2 цього розділу.

2. У державній власності залишаються:

а) розташовані в межах населених пунктів земельні ділянки:

- на яких розташовані будівлі, споруди, інші об'єкти нерухомого майна державної власності;

- які перебувають у постійному користуванні органів державної влади, державних підприємств, установ, організацій, Національної академії наук України, державних галузевих академій наук;

- які належать до земель оборони;

б) земельні ділянки, що використовуються Чорноморським флотом Російської Федерації на території України на підставі міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України;

в) землі зон відчуження та безумовного (обов'язкового) відселення, що зазнали радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи;

г) усі інші землі, розташовані за межами населених пунктів, крім земельних ділянок приватної власності та земельних ділянок, зазначених у підпункті "а" пункту 3 цього розділу.

Державна реєстрація права держави чи територіальної громади на земельні ділянки, здійснюватиметься на підставі заяви органів, які згідно із статтею 122 Земельного кодексу України передають земельні ділянки у власність або у користування, до якої додається витяг з Державного земельного кадастру про відповідну земельну ділянку.

У разі якщо відомості про земельні ділянки, не внесені до Державного реєстру земель, надання дозволу на розроблення документації із землеустрою, що є підставою для державної реєстрації таких земельних ділянок, а також її затвердження здійснюватиметься:-        у межах населених пунктів - сільськими, селищними, міськими радами;

- за межами населених пунктів - органами виконавчої влади, які відповідно до закону здійснюють розпорядження такими земельними ділянками.